Хай буде Новий Рік

Схожий на диво,

Щоб кожен день жилося радісно й щасливо!

Щоб здійснилися задуми і мрії,

І щастям повнились надії!

Як навчитися грамотно писати

 

Учені в паніці: сьогодні близько 70% дітей не уміють грамотно писати, і ця цифра безперервно збільшується. Педагоги в замішанні: "Правила учень знає напам'ять, а грамотність - на нулі". У чому причина? Відповідь дають спеціалісти-нейропсихологи

         Ловіть момент!

Батьки, чиє чадо регулярно приносить з школи двійки, у відчаї думають: "Може, дитина просто лінується, а ми з шкіри геть ліземо, щоб зробити з нього освічену людину?".

Тепер ви можете зняти з сина або дочки всі підозріння. Виявляється, маля з нормальним інтелектом, слухом і зором може писати безграмотно із-за незрілості деяких відділів мозку, рук, що відповідають за рухові функції, мовну увагу, просторове орієнтування. Фахівці підрахували: сьогодні така незрілість в тому або іншому ступені спостерігається у 70% дітей. Найчастіше страждають базально-лобні відділи - вони перші приймають інформацію від органів чуття і передають її далі у вищі відділи центральної нервової системи. Якщо інтенсивність цього процесу знижена, відділи кори головного мозку, забезпечуючи зберігання і переробку інформації, знаходяться в напівсплячому стані. Саме це може стати причиною низького рівня грамотності, поганого почерку і незадовільної поведінки на уроках.

Крім того, рівень письменності залежить від роботи великих півкуль головного мозку, від їх взаємодії. Права півкуля відповідає за цілісний образ, скажімо, того або іншого предмету, а ліва - за правильну його назву і написання. Буває так, що домінує права півкуля, а ліва недорозвинена - ось вам і не такий вже окремий випадок активного школяра з яскравою уявою - і абсолютно безграмотного.

Відділи головного мозку, що "дрімають", коли-небудь дозріють, але, на жаль, може бути надто пізно: дитина упустить багато чого з шкільного матеріалу. Але набагато гірше те, що із-за недостатності мозкової діяльності страждають поведінка, спритність рухів, посидючість і навіть фізичне здоров'я, не говорячи вже про пам'ять і увагу. Тому головне - не закривати очі на проблему і не упустити момент: мозок пластичний до 12 років, і в цьому віці вади досить легко виправити.

Сигнал «Потрібна допомога!»

Деякі помилки свідчать про незрілості структур головного мозку. Якщо ви відмітили їх у свого дитяти, обов'язково зверніться до нейропсихолога.

•        Відсутність пропусків між словами і реченнями;

•        недотримання границь полів у зошиті і правил переносу;

•        дзеркальне письмо: букви "б", "в", "е", "з", цифри Ч", "3", "5" перевернені в інший бік;

•        повторення однієї і тієї ж букви ("пиріп" замість "пиріг");

•        заміна букв за кінетичною подібністю (б-д - "колодок"; ж-х - "мужомор"; і-у - "клумат"; т-п - "пігр");

•        помилки в наголошених складах ("вчетель" замість "вчитель");

•        пропуск букв, недописування слів і букв, перестановка складів ("гамазин" замість "магазин");

•        забування букв, що рідко зустрічаються ("ц'", "щ") 

Замітки в зошит

•        Дуже корисно кожен ранок розтирати дитині шийну і потиличну зони жорстким рушником.

•        Привчіть сина або дочку кожний ранок приймати контрастний душ.

•        Корисна їжа для розуму – банани, шоколад.

•        Поговоріть з вчителем, попросіть не писати зауваження в зошит, щоб не травмувати дитину.

•        Простежте за тим, щоб ваш школяр якомога більше часу проводив на свіжому повітрі при денному світлі.

•        Дуже корисний білий колір, як в оточенні (снігопад, прогулянки по зимовому лісу), так і у одязі.

Вчити чи лікувати?

Що зробить люблячий батько, бажаючи навчити письменності свого нащадка? Зробить йому строге попередження з приводу "розпущеності"; намалює картину страшного майбутнього всіх двієчників; найме репетитора. А може, чого доброго, засадить бідолаху під домашній арешт: жодних кіно, театрів і гостей, поки двійки не виправить!

Не виправить. Подібними методами ви лише завдасте дитині тяжкої моральної травми. Малюк і так переживає із-за поганих відміток, а якщо ще і ви, найближча людина, позбавите його своєї любові і пошани, у нього може розвинутися депресія, відчай, прагнення до самоізоляції. Тут вже не до навчання. До того ж вигляд покреслених червоною ручкою зошитів спочатку викликає у дитини небажання виконувати домашнє завдання, а потім і відвідувати уроки, на яких він з'являється в такому невигідному положенні. Адже доки школяр сам не захоче навчитися писати, йому не допоможе навіть досвідчений педагог.

Спершу треба викоренити в дитині страх зробити помилку, збудити бажання писати правильно, а вже потім переходити до лікування безпосередньої причини безграмотності.

Музиканти і ушуїсти

Інколи буває досить створити сприятливі умови, щоб мозок компенсувався самостійно.

Перш за все частіше вивозьте дитину за місто - не лише на канікули, але й у вихідні дні. На природі мозок насичується киснем, яскраві враження знімають негативні реакції. А це так важливо!

По-друге, заохочуйте сина або дочку зайвий раз пограти з однолітками, а не сидіти за комп'ютером; особливо корисні ігри, правила яких вигадують і доповнюють самі діти.

По-третє, нехай займається фізкультурою. Один з найкорисніших видів - китайська гімнастика у-шу: з її допомогою дитина вчиться контролювати положення свого тіла, а це позитивно позначається і на поведінці в цілому. До того ж в у-шу багато дихальних вправ, стимулюючих розвиток підкірки головного мозку.

Чудово, якщо ваше чадо грає на будь-якому музичному інструменті. Це розвиває моторику рук, а завдяки задіюванню в грі всіх пальців активізуються обидві півкулі мозку.  

Допомога вдома

Цими заходами проблема не вирішується? Потрібна допомога фахівця. Звертайтеся не просто в психологічну консультацію, а в один з центрів нейропсихології. Якщо ж подібних центрів у вашому місті немає, доведеться узятися за справу самим. Наведені нижче рекомендації обов'язково допоможуть, якщо слідуватимете їм регулярно і не похапки. До речі, ці вправи - прекрасна підмога, якщо ваш школяр займається з репетитором.

1.       Якщо дитя пропускає букви, проводьте "чарівні диктанти", в яких слова пишуться не буквами, а рисками: кожна буква - риска.

2.       Недописує закінчення? Допоможе такий же диктант, але закінчення нехай пише буквами (наприклад, "здоровий" - "------ий"). Якщо дитя робить помилки в суфіксах і закінченнях, запропонуйте йому пограти: придумувати слова на передостанню букву (ви говорите "слон", дитина - слово, що починається на "о").

 3.      У випадку, якщо школяр плутає букви, треба створити їх стійкий образ. Виріжте разом з ним алфавіт з оксамитового паперу, скрутіть з дроту, зліпіть з пластиліну, а потім нехай він із закритими очима вгадує їх на дотик. Дуже ефективна відома пляжна забава: ви пишете букви на спині або долоні дитини, а вона вгадує.

4.       Запропонуйте придумати і намалювати картинки, в яких акцент зроблений на проблемних буквах (наприклад, "корова" - корова з очима у вигляді букв "о").

5.       Не заставляйте школяра сидіти над однією вправою більше 20 хвилин: результат лише погіршає. Нехай переключиться на що-небудь, щоб дати напруженому відділу мозку відпочити, а потім продовжує.

6.       Щоб маля не стомлювалося, поставте в його кімнату аромат-лампу з ефірними маслами бергамоту або ялівцю. Або просто заваріть в чашці лавровий лист і поставте на письмовий стіл.

А головне - всі заняття повинні проходити лише у формі гри і лише з добровільної згоди дитини, а не шляхом насильницького щоденного зубріння. Давайте допоможемо нашим дітям бути щасливими!

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ І ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ УЧНІВ ПІД ЧАС ЗИМОВИХ КАНІКУЛ

1. Необхідно бути обережним, уважним на вулиці, при переході дороги; дотримуватися правил дорожнього руху.
2. Дотримуватися правил техніки безпеки під час прогулянки в лісі, на річці:

• 2.1. Забороняється розпалювати багаття.
• 2.2. Бути обережним на льоду. При недостатній товщині до 15 см не виходити на лід.
• 2.3. Необхідно обережно поводитися з лижами, ковзанами, санками.
• 2.4. При дуже низькій температурі повітря не виходити на прогулянку, щоб уникнути обмороження шкіри.

3. Необхідно дбати про своє здоров'я; проводити профілактичні заходи проти грипу і застуди.
4. Бути обережним при контакті з електричними приладами, дотримуватися техніки безпеки при включенні і виключенні телевізора, електричного праски, чайника і т.д.
5. Дотримуватися техніки безпеки при користуванні газовими приладами.
6. Дотримуватися часового режиму при перегляді телевізора і роботі на комп'ютері.
7. Бути обережним у поводженні з домашніми тваринами.
8. Забороняється перебувати на вулиці без супроводу дорослих після 21.00 години.

Для батьків

Для батьків

Перегляньте сайти для Вас

http://mama-tato.com.ua/-МамаТато

http://maluk.in.ua/ - Малюк

http://petryk.com.ua/ - Петрик

http://www.krok.org.ua - КРОК

http://www.maljavka.com/ - Малявка
http://miymalyuk.com.ua/ - Мій малюк 


Енциклопедії для батьків та дітей

http://potomy.ru/ Проект Потому.ру - це єдина дитяча енциклопедія on-line, яка містить в собі величезну кількість матеріалу дитячої тематики. Це тисячі відповідей на дитячі запитання. Ваш чомучка буде щасливий отримати відповіді на свої численні запитання! Розрахована вона на школярів та малюків. Зокрема, в розділі «Школярам» вміщені відповіді на численні запитання по шкільній програмі. Цей дитячий сайт допоможе батькам і дітям більше дізнатися про те, як все починалося, як винаходилися нові речі, як робилися відкриття, як влаштований людський організм, як живуть інші живі істоти на нашій планеті і ще багато-багато цікавого і незвіданого! Сайт оновлюється щоденно.

http://poznaiko.ru/ - електронна дитяча енциклопедія Poznaiko.ru – дитяча енциклопедія, в якій всі від малого до дорослого знайдуть відповіді на питання енциклопедичного типу: «Хто така Жанна д'Арк?», «Із чого складаються зорі?», «Звідки беруться діти?», «З чого будують будинки?», «Яка тварина найшвидша?», а також безліч інших відповідей на «складні» дитячі питання. Діти, перегортаючи цю електронну енциклопедію, впевняться в тому, що весь матеріал тут викладений в короткому, доступному для дітей вигляді з численними яскравими ілюстраціями. Подорожуючи по сторінках енциклопедії on-line, Ваша дитина знайде відповіді не лише на свої питання, але й розширить свій світогляд чудовими, пізнавальними фактами. 

Енциклопедія Poznaiko.ru побудована за типовими для дитячих «книжкових» енциклопедій розділами: «Вселенная и Земля», «Животный мир», «Изобретения», «История», «Наука», «Страны и народы», «Строительство», «Тело человека», «Транспорт».

http://www.kniga.es/ - Все про все. Відповіді на нескінченні, різноманітні питання, які ми починаємо задавати з раннього дитинства: що і чому? коли і навіщо? звідки взялося і куди поділося? Буде цікава і дітям і дорослим. Розрахована на дітей середнього та старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://encyclopedia.dljatebja.ru/ - Енциклопедія для дітей та дорослих в запитаннях та відповідях. Розрахована на дітей молодшого та середнього шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://www.what-this.ru/ - Дитяча енциклопедія «What This» містить багато пізнавальної інформації, яка буде корисна не тільки школярам, а й дорослим. Розрахована на дітей середнього та старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://elementy.ru/trefil - Унікальна енциклопедія Джеймса Трефа. Містить статті з фізики, математики, астрономії, хімії, природничих наук. Для дітей старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://allforchildren.ru/why/index1.php - Все для дітей. Чомучка. Відповіді на питання з різних галузей знань: математика, фізика, біологія, природознавство, техніка, мовознавство тощо. Розрахована на дітей молодшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою.

http://filin.vn.ua/ - Филин. Ілюстрована енциклопедія тварин. Кольоровий довідник по різноманітному і багатому видами світу тварин нашої планети. Розрахована на дітей середнього і старшого шкільного віку - Ресурс рос. мовою

РЕЖИМ ДНЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
Для молодших школярів дотримання режиму дня має особливе значення. З одного боку, їхня нервова система ще далеко не зріла і межа виснаження нервових клітин досить низька, а з іншого боку — нові умови життя, необхідність адаптації до нелегких для організму дитини фізичних і психічних навантажень, пов'язаних із систематичним навчанням, ламання старих стереотипів поводження І діяльності та створення нових, висувають підвищені вимоги до всіх фізіологічних систем. Упорядкованість чергування праці І відпочинку сприяє оптимізації функцій організму, кращої адаптації до умов школи з мінімальними фізіологічними затратами, а порушення режиму дня призводять до серйозних відхилень у здоров'ї дитини, і насамперед до неврозів.
Якщо в дитини помічено дратівливість, занепокоєння, поганий апетит, порушення сну, відставання у фізичному розвитку, то причина найчастіше полягає саме в недотриманні режиму дня. Раціоналізація режиму — один з найефективніших засобів профілактики захворювань і оздоровлення дітей.
З гігієнічних позицій чітко нормуються всі види діяльності і відпочинку дітей. Надзвичайно важливо, щоб всі елементи режиму дня здійснювалися послідовно й у той самий час. Коли попередній етап денного ритму є умовним сигналом для здійснення наступного, це сприяє закріпленню системи стійких умовних рефлексів. Школярі, що неухильно дотримуються режиму дня, швидше втягуються в роботу, ефективніше трудяться, швидше засинають і менше втомлюються.
Основними компонентами режиму дня молодшого школяра є сон, перебування на свіжому повітрі (прогулянки, рухливі ігри, заняття фізкультурою і спортом), навчальна діяльність у школі і вдома, відпочинок на власний вибір (вільний час), прийом їжі, особиста гігієна.
Особливе значення для нормальної життєдіяльності має сон. Не випадково в цьому функціональному стані людина проводить майже третину свого життя. Сон відіграє роль відновлюючого процесу, у якому здійснюється генеральне "чищення" всього організму, він необхідний для нормальної розумової діяльності, комфортного психологічного стану. Скорочення тривалості сну призводить до зниження опірності організму різним інфекціям, відхилення у психіці, погіршення працездатності. Практика свідчить, що відмінної і гарної успішності досягають ті школярі, котрі дотримуються норми сну, і зовсім інша картина у тих, які недосипають. Вченими встановлено, що інтенсивність і якість розумової роботи при систематичному недосипанні знижуються майже вдвічі.
Окрім цього сон, на думку фізіологів, є неспецифічним показником загального стану людини, тому що при будь-яких несприятливих змінах в організмі (внаслідок хвороби, перевтоми, психічних травм) обов'язково спостерігаються порушення сну: безсоння або надмірна сонливість; неспокійний, недостатньо глибокий сон з великою кількістю рухів, що не сприяє відпочинку; нічний головний біль; здригування; кольорові, страшні і нав'язливі сни. Тому контроль за особливостями сну необхідний для оцінки ступеня функціонального комфорту дитини
Отже, гігієнічно повноцінний сон, тобто сон з достатньою тривалістю і глибиною, з точно встановленим часом відходу до сну і пробудження, є найважливішим елементом режиму дня. Діти молодшого шкільного віку мають вкладатися спати о 20 г ЗО хв -20 г 45 хв (але не пізніше 21 г). Раннє засинання дуже важливе для дитини, бо відповідає нормальній біоритмічній кривій коливань цілої низки біохімічних, фізіологічних, психофізіологічних показників. Фізіологи стверджують, шо максимум виділення гормону росту гіпофізом спостерігається в дитини від 22 до 23 год, але не раніше, ніж через годину після засинання . Якщо дитина регулярно лягає спати невчасно, в неї неминуче порушаться процеси росту. Тому, коли організм переходить на "нічну роботу", заважати йому своїми денними турботами не варто. Отже бадьорість дитини в нічні години недопустима.
Перед сном варто виключити із життєдіяльності дитини рухливі ігри, напружені розумові заняття, розмови, які збуджують емоції, перегляд телевізійних передач або фільмів з хвилюючими сюжетами, Що лякають дитину, тобто все те, що збуджує нервову систему. Вечеря має бути легкою і становити не більше 20% денного раціону (молоко, фрукти, овочі та ін.), і не пізніше, ніж за 1,5—2 год до сну. Міцний чай або шоколад на ніч давати дітям не рекомендується. Дуже корисна прогулянка перед сном, обов'язково варто провітрити спальну кімнату. Постіль дитини не повинна бути занадто м'якою, а подушка - великою.

Найсприятливіший час підйому дитини після нічного сну - 7-7,30 год ранку, таким чином, загальна тривалість нічного сну молодшого школяра •10,5-11 год. Дітям з ослабленим здоров'ям, Що швидко стомлюються, з підвищеною збудливістю нервової системи необхідно спати довше. Таким дітям рекомендований денний сон тривалістю 1-1,5 год. Денний сон рекомендується усім першокласникам, При зростанні розумових і фізичних навантажень (у період гострої адаптації до умов шкільного навчання) тривалість сну доцільно збільшувати приблизно на 1 год, щоб пом'якшити десинхронізуючий вплив цих навантажень.
Після підйому учень має зробити гімнастику, ранковий туалет, поснідати і відправитися в школу. Бажано, щоб дитина йшла пішки, не кваплячись. Перебування на повітрі надзвичайно корисно. Це сприяє інтенсифікації фізіологічних функцій у ранкові години, підготовляє організм до майбутньої навчальної діяльності.
Після закінчення уроків бажано, щоб шлях зі школи додому дитина проходила повільно, не витрачаючи зайвої енергії і довше дихала свіжим повітрям.
Вдома учень має переодягнутися, помити руки, пообідати, після чого першокласники й ослаблені діти більш старшого віку мають спати 1-1,5 год. Першокласникам і ослабленим дітям після сну, а здоровим учням другого і наступного класів після обіду, корисно відпочити на відкритому повітрі (у саду, парку, на ковзанці, у дворі) близько 1,5 год, граючись у рухливі ігри, займаючись фізкультурою і спортом. Це надзвичайно корисно для здоров'я, підвищує і життєвий тонус і працездатність дітей. Однак потрібно стежити, щоб фізичне навантаження було помірним. Якщо воно надмірно інтенсивне або перебування на свіжому повітрі затягується, працездатність різко знижується і наступне виконання домашніх завдань буде менш ефективне і якісне.
Самостійні навчальні заняття з підготовки до уроків мають бути строго регламентовані. Існуюча сьогодні думка "більше занять - більше успіхів" помилкова. У жодному разі не слід перевищувати час підготовки уроків, що рекомендується (І кл. до 45 хв, II кл. до 1 год, III і IV кл. - 1,5 год). Це тому, що до домашніх навчальних занять у другій половині дня дитина приступає вже зі зниженою працездатністю після всієї попередньої навчальної діяльності і відносна інтенсивність навантаження для учнів значно підвищується. Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженню, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.
Для учня бажано виділити окрему кімнату. Якщо ж такої можливості немає — затишне місце біля вікна. Стіл поставити так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розмістити етажерку або прикріпити полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця — меблі мають відповідати зростові школяра.
Якщо в сім'ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих місць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і в той же час ізольовано. Тоді кожен зможе займатися своїми справами.
Важливо подбати і про колірне оформлення кімнати. Добре, коли переважають теплі і спокійні тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий і червоний кольори мають збуджувальний ефект, але на невеличких ділянках поверхні стимулюють загальну активність учня. У робочому куточку школяра мають знайти місце І квітка, вирощена дитиною, І малюнок чи аплікація, зроблені власноруч, і розклад уроків. Радимо час від часу оновлювати інтер'єр куточка.
Приготування домашніх завдань варто починати завжди у визначені години, не пізніше 16 год, тому що ближче до вечора то менше сприятливим стає функціональне тло. Звичка займатися у той самий час сприяє налаштуванню всього організму на розумову роботу. Відповідно до Листа Міністерства освіти і науки України 1/9-468 від 29.12. 2001 року першокласникам не даються завдання додому, тому у цей час вони можуть малювати, ліпити, читати книжку, вирізати, тобто займатися улюбленими справами.
Самопідготовку учням радимо починати з завдань середньої складності, потім переходити до найскладнішого і важкого матеріалу, а завершувати роботу виконанням найлегших завдань. Такий порядок приготування уроків сприяє поступовому входженню в роботу, складні завдання виконуватимуться на тлі високої працездатності, а легкі — під час її спаду. Спочатку варто виконувати письмові завдання, а потім переходити до усних.
Напружена розумова праця не може довгий час бути ефективною. Тому під час виконання домашніх завдань через кожні 15-20 хв необхідно робити короткі перерви з виконанням фізичних вправ {фіз-культпаузи, фізкультхвилинки) І зняттям зорової напруги (шляхом фіксації погляду на далеких предметах, колових рухів очей та ін.). Це сприяє швидкому підновленню працездатності та запобігає стомленню. Через 40-45 хв роботи варто влаштувати більш тривалу перерву (близько 10 хв).
У режимі дня учня передбачається час, який школяр використовує відповідно з індивідуальними нахилами, бажаннями, інтересами, так тканий цільний час. Ним варто скористатися після самопідготовки домашніх завдань і складає в режимі дня молодшого школяра 1—1,5 год. У цей час учні можуть читати художню літературу, малювати, конструювати, дивитися телевізійні передачі тощо.
Дослідження гігієністів свідчать, то багато дітей чимало часу проводять перед телевізором. Варто підкреслити, Що перегляд телевізійних передач {при всій їхній цікавості, користі для загального розвитку дитини) дає значне навантаження на центральну нервову систему, органи зору і слуху. Тому максимальна тривалість перебування біля телевізора молодших школярів — не повинна перебільшувати 1 години на день.
Читання має займати провідне місце серед усіх загальнокультурних інтересів учня у позанавчальний час. Однак читання також пов'язане і з напругою кори великих півкуль головного мозку і зорового аналізатора. З огляду на це тривалість безперервного читання художньої літератури для молодших школярів не повинна перевищувати 1-1,5 год при дотриманні всіх необхідних гігієнічних рекомендацій (достатнє освітлення, правильно вибрана поза, періодичний відпочинок для очей).
У вільний час діти мають посильно допомагати родині. Молодші школярі можуть залучатися до прибирання кімнати, миття посуду, догляду за кімнатними рослинами і домашніми тваринами тощо. Подібна праця сприятиме не тільки правильному вихованню дитини, а Й фізичному розвиткові, зміцненню здоров'я.
У вечірній час дітям бажано гратися на свіжому повітрі. Особливо корисна прогулянка після вечері, перед сном, тривалістю близько ЗО >в. Вона знімає стомлення, що накопичується на кінець дня, знижує збудження нервової системи, сприяє швидкому засинанню. Діти молодшого шкільного віку мають проводити на свіжому повітрі 3-3,5 год на день. Режим харчування молодшого школяра передбачає прийом їжі чотири-п'ять разів на день: сніданок, другий сніданок, обід, полуденок, вечеря.
Пам'ятайте, що точне виконання режиму харчування сприяє засвоєнню їжі. Коли вона надходить в організм своєчасно (в установлений та звичний час), у шлунку виділяється травний сік. Це покращує травлення. При безладному харчуванні їжі не засвоюється повністю і перевантажує шлунок та кишківник. Особливо шкідливе порушення режиму, коли після нерегулярного харчування розвивається голод. Він, як правило, призводить до переїдання та значного перевантаження організму. Останнє веде до захворювання органів травлення та ожиріння, яке стає ґрунтом для гіпертонії, атеросклерозу та інших захворювань.
У режимі дня школяра достатній час передбачається для гігієнічних процедур. Особиста гігієна — це ранковий і вечірній туалет, ранкова гімнастика з наступними водними процедурами, перевдягання після школи І прогулянок та ін. Кожний із цих елементів потребує небагато часу для виконання, але загалом на них затрачається не менше 3 год на добу.
Основними принципами побудови гігієнічно правильного режиму дня є необхідність його дотримання і врахування вікових особливостей. Правильним режим дня вважається тільки тоді, коли він запобігає розвиткові перевтоми, підвищує загальну опірність організму.
Щоб не створювати напруги в прагненні все зробити за суворо визначеними годинами, варто при реалізації всіх компонентів режиму дня передбачати якийсь ступінь волі, так би мовити, люфт близько ЗО хв. Найголовніше — домогтися того, щоб виконання режиму дня стало для дитини природною потребою, умовою її життя.

                             5 шляхів до серця дитини. Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих/
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1) дотик;

2) слова заохочення;

3) час;

4) подарунки;

5) допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

Тексти для списування 1 клас

Ліс

Шумить зелений ліс. На галявині великий дуб. Біля нього пригнулася берізка. Дуб захищає її від вітру. Він великий і сильний. Берізка тріпоче листочками і радіє.

Радість

Біля школи росте верба. Ми приходимо на неї дивитися. Яка вона гарна! Літають мухи, гудуть джмелики. Вони п'ють нектар. Усім дуже радісно. І ми радіємо, бо прийшла весна.

Прогулянка

Ми йдемо в парк. Тетянка і Віра йдуть першими. У парку чисто і затишно. Доріжки покриті камінцями. Рядочком ростуть ялинки. Зеленіє м'яка травичка. Парк мов квіточка.

Джерело

У яру було джерело. Вода в ньому чиста і холодна. Над ним росла верба. Під вербою люди відпочивали.
Одного разу діти пили воду. Вони залишили тут кухлик.

Перші квіти

Пригріває сонечко. З'явилися перші квіти. Вилізла погрітися на сонці муха. Вона ще квола. А ось перший метелик. Сів на кульбабку і п'є сік.

Порятунок

Була холодна зима. Ріки і озера покрилися льодом. Рибкам стало важко дихати.
Михайло і дід Архип ідуть на озеро. Вони пробили лунки. Тепер риба не загине.

Котик

У Ліди був котик. Лапки біленькі. Зубки гостренькі. Сам увесь сірий. Сидить котик і сумує, бо зима настала. Пошила Ліда йому килимок. А котик притулився до Ліди і муркоче.

Сад

Біля школи великий сад. У ньому ростуть сливи, вишні і яблуні. Навесні сад зацвів. У бджілок почалася робота. Сідають вони у квіточку, немов у колисочку. Медок збирають.

Ялинка

У нас зелена ялинка. Вона велика і запашна. На верхівці висять кульки. На вітах багато яскравих іграшок. Повісили ще й дощик. Весело дітям біля лісової красуні.

Гірка

Діти будували гірку. Вони поливали її водою. Зіна і Клава спускалися з гірки на санях. А Вітя на ковзанах. Каталися діти і падали. Але не плакали, бо було дуже весело.

Як цікаво!

Хазяйнує у лісі зима. Заховала маленьку ялиночку у сніг. А вона визирає зеленою гілочкою. Бо їй цікаво, що тут робиться. Ось пройшла шнурком хитра лисичка. Пролетіла ворона. З гілки на гілку майнула білочка. Як цікаво й біло! Сидить ялиночка під снігом і спостерігає.

Взимку

Була зима. Кругом білів сніг. Він був м'яким і вогким.
Діти гуляли у дворі. Вони зліпили снігову бабу. На голові кошик. Замість рота – буряк. Ніс із великої морквини, а очі з ґудзиків. Стоїть баба, мов химера. Можна і злякатися.

Кіт Васько

Живе у нас котик. Шубка м'яка та гладенька. А кігті довгі та гострі. Я його кличу Васьком. Тоді він біжить до моїх ніг і треться. А зараз Васько сидить біля нірки. Це він мишку ловить.

Настає зима

Над землею висіли хмари. Накрапав дрібний дощик. Вітер грався з голими гілочками дерев.
Раптом у повітрі з'явилися білі пушинки. Це летіли над землею сніжинки. Їх ставало все більше й більше. Починався білий зимовий вальс.

На городі

Росли на городі овочі. Це була велика і дружна сім'я. Товстий гарбуз виліз на тин. Жовта диня вигрівалась на сонечку.  Огірочок дрімав під зеленими листочками. Червоний помідор пишався своєю вродою. А кріп розправив вуса і стояв на сторожі.

Брати

Сашко і Володя – брати. Сашкові дев'ять років. А Володя ще маленький. Йому всього три роки. Та хлопчики часто граються разом. У них багато іграшок. Бере Володя іграшкову мобілку і б'є об підлогу. А Сашкові шкода цієї іграшки. Як виманити і заховати?

Чергові

У класі чергові Тарас і Сашко. Почали хазяйнувати. Тарас узявся витирати дошку, а Сашко – поливати квіти. Із підвіконня побігла вода. Хлопчики швиденько повитирали. Треба все робити охайно.
Тепер у класі чисто й затишно. Скоро й урок. Чергові чекають вчительку.

Чому плаче берізка

Причесали берізки коси. Одягли сережки. Весело їм, бо весна настала. Усе зеленіє і співає.
Лише одна берізка сумує. Не радіє теплу і сонечку. З її білого стовбура цівочкою біжить сік. Хтось ще рано навесні вдарив її сокирою. Тепер вона плаче. Чи виживе?

Жива сніжинка

Діти каталися на лижах. Федько стрибає з гірки. А Мишко піймав на рукавичку сніжинку і розглядає. Майже така, як він вирізав на уроці праці. Але паперова сніжинка була нежива. А ця ніби дихає. Миколка струсив її у сніг. Щоб не плакала.

Букет квітів

Вихідного дня тато з Олексієм поїхали до лісу. Там хлопчик назбирав величезний букет квітів. Він вирішив подарувати їх мамі. Але поки діставались додому, квіти зів'яли.
Вдома мама подякувала синові. Але довго і сумно на нього дивилася. Чому вона не рада?

Синичка

Лютує зима. Тріщить мороз. Співає свою пісеньку завірюха.
Петрик став біля вікна. Раптом щось стукнуло у шибку. Це прилетіла до вікна синичка. Вона ніби просила хлопчика її врятувати. Петрик пожалів пташку. Він насипав їй у годівничку їжі. Пурхає синичка та клює їжу. Так і проживе до весни.

Яскрава пташка

Блищить на сонці сніг. Усі дерева давно сплять. А горобина забула зняти червоне намисто. Щодня прилітає до неї снігур. Він ласує ягодами. Сяде на гілочку в гущавині і дзьобає. А на груди снігур почепив червоний фартушок. Між ягідками він мов велика яскрава квітка.

Що за звірок?

У нашому садку живе звірок. Уночі у сіренькому жилеті з голочок він виходить погуляти. Ніжки у нього коротенькі, але бігає спритно. Любить звірок полювати на мишей. У садку він ще збирає яблучка і грушки. Чи здогадалися, діти, хто це?

Жива казка

Настав зимовий ранок. Білий пухнастий сніг тихо падав на землю. Я зайшов до Андрійка та Петруся. Утрьох ми вирішили піти до лісу.
Тихо і гарно було у засніженому лісі. На ялинових вітах ватою лежав сніг. Великі сніжинки звисали з ялинкових гілочок, мов іграшки. Ліс став живою казкою!

Сльозинка

Дмитрик був малим. Він не вмів читати. Казки йому читала бабуся. Тепер хлопчик підріс і навчився добре сам читати. Читає уже Дмитрик бабусі, а вона слухає. Глянув він на неї. А під окулярами у бабусі сльозинка. Це від радості.

Граки

Настала осінь. З дерев осипалося листя. Потім розгулялися дощі. Стало холодно. Жучки і черв'ячки поховалися під корою дерев.
Граки сиділи на тополі. Вони довго про щось кричали. А потім знялись і полетіли в теплі краї.

Квіти

На лузі багато квітів. Ось рожевіє конюшина. Вуглинками у траві горить гвоздика. Повернули біляві личка до сонечка ромашки. Небом дивляться із трави сині дзвіночки. Край доріжки біліє деревій. Ніби райдуга на землі! Милуйся, але не рви. Це краса землі.

Сосна

Навесні Сергійко посадив у землю малесеньку сосну. Хлопчик часто напував її водичкою. Біля сосни зазеленіла ніжна трава. Вранці на неї опускалася роса. Часто Сергійко сидів біля своєї сосни на травичці. Він милувався чудовим деревцем. А ще хлопчик мріяв посадити сосновий ліс.

Калина

Ось і літо. Стало тепло й сонячно. Край лісу зеленіє калина. Незабаром на її гілочках з'являться білі букетики. Це цвіт калини. А чи бачили листочки на ній? Ніби їх майстер вималював.
Калина – чудова рослина. Люблять її в Україні. Це наш народний символ і краса.

Друзі

Тато приніс Сашкові мале зайченя. Таке лякливе!
Чомусь весь час ховається у пазуху і все нюхає. Хлопчик його дуже полюбив. Годував і піклувався про нього.
Дома у Сашка були ще собака Сніжко та кіт Мурчик. Вони подружилися із зайченям.

Весна

Сонечко посилає на землю свої промінці. Почав зникати сніг. Загомоніли веселі струмочки. На дахах будинків плачуть бурульки.
Усі радіють теплу. Дмитрик і Василько пускають на воду паперові човники. Та вночі ще лютує мороз і кидає холодним сніжком. Але весна зиму перемагає.

Чемний хлопчик

Із школи додому Петрик їхав трамваєм. На зупинці до салону зайшов старенький дідусь. У руці він тримав ціпочок. Петрик швидко зіскочив зі свого сидіння. Він запропонував дідусеві сісти на його місце. Дідусь подякував і сів. Очі Петрика сяяли радістю.

На риболовлі

Хлопчики Андрій і Олег – рибалки. Ось вони поспішають на річку. У руках вудки та баночки з черв'яками.
Тихо біля річки. Навіть хвильок немає. Раптом поплавок Андрійка булькнув під воду. Виплив і знову пірнув. Тягни, Андрію! Той смикнув і вирвав із води великого карася.

Чемний хлопчик

Із школи додому Петрик їхав трамваєм. На зупинці до салону зайшов старенький дідусь. У руці він тримав ціпочок. Петрик швиденько зіскочив зі свого сидіння. Він запропонував дідусеві сісти на його місце. Дідусь подякував і сів. Очі Петрика сяяли радістю.

Помічники

Дід Андрій працює у саду. Він садівник. Але дідусь часто хворіє. Сідає на ослін, дістає ліки і ковтає їх.
Діти вирішили йому допомогти. Відром Сергійко носить воду і поливає маленькі яблуньки. Миколка загрібає садові доріжки. Дід дякує хлопчикам. Восени пригощатиме їх смачними яблучками.

На полі

Настала весна. Почалася кропітка робота на полі. Його зорали трактори. Почали сіяти у м'яку землю зерно. Уже посіяли кукурудзу, овес, ячмінь. Змочить землю дощик, зігріє сонечко. Зазеленіють на полі сходи. А восени люди зберуть урожай. Що літо дало, то зима поїсть. Хтось мудро помітив.

Урок

Проспівав дзвіночок пісеньку на урок. До класу зайшла вчителька Олена Йосипівна. Почався урок рідної мови. Діти охайно і грамотно писали в зошитах. А Софійка розбирала слова на дошці. Усі учні дуже старалися. Учителька була задоволена. Молодці! Веселий дзвоник тепер кликав дітей на відпочинок.

Горобчик

Під дахом хати жив веселий горобчик. Гніздечко зробив із пір'я та соломи. Прийшла весна. У гніздечку з'явилися малі горобенята. Вони голосно пищали. Цілими днями горобець і горобчиха носили їм їжу. Діти Миколка і Тетянка не чіпали пташок. А кіт Мурко скоса на них поглядав.

Злива

Розтопила темна хмара великі крила. Закрила землю від сонечка. Стала стогнати над землею громом, дивитися блискавкою. Із крил стали падати на землю краплі води. Почалася злива з градом. На асфальті підстрибували білі кульки.
Стомилася хмара. Посунула небом далі. Дощ ущух.

Щедрувальники

Святково прибрана хата. Пахне пиріжками і теплим хлібом. Аж ось і щедрувальники із дзвониками і зірками. Вони співають щедрівку. Бажають людям добра і щастя. Господарі частують дітей гостинцями. Потім гурт дітей поспішає до іншої хати.

Восени

Падають із дерев листочки. Лежать у землі й тихо розмовляють. Від цього гомону в лісі буває шарудіння. А зайчик тоді боїться. Насторожився і слухає. Чи не лисичка це? Заховався під кущем і тихо сидить. Чекає зими. Вона накриє листочки сніжком. Вони і мовчатимуть.

Курчатка

У бабусі Клави були кури. Бігають на подвір'ї і гребуться. А одна курка сиділа на яйцях. Це квочка.
Почали лупитися курчатка. Витягла бабуся двох і поклала в коробку від взуття. Сидять, попискують. А квочка їх чує. У яєчку курчата дихали через шкаралупку. От дива!

Насіння

Скоро весна. Мама садитиме город. Сьогодні вона перебирає насіння. На столі коробки, вузлики, пакетики. Я мовчки спостерігаю. Ось великі насінинки гарбуза. Насіння огірків маленьке. На клаптику паперу манюсінькі насінинки помідорів. Усе складено і підписано. Овочі виростуть на славу!

Санітарний день

У п'ятницю в нас санітарний день. Ми йдемо до школи з віниками. А хлопчики несуть і відра.
Після уроків починається прибирання. Я і Катя замітаємо у шкільному дворі доріжки. Вадим і Олег носять сміття. Любимо ми працювати. Тоді у дворі чисто й охайно.

Піклувалася про бабусю

Тетянка любить свою бабусю. Дівчинка завжди їй допомагає. Миє посуд, витирає на полицях шафи порох. Інколи йде за хлібом до крамниці. Та найбільше любить бабуся, коли внучка їй читає. Покладе руку на руку і слухає. Потім вони разом п'ють чай із варенням.

Горобина

Росте край дороги горобина. Навесні вона зеленіє ніжним листячком. Влітку її кетяги набирають соку і червоніють. Та особливо гарна горобина восени. Стоїть, мов дівчина в українському одязі. Червоне намисто, яскравий віночок. Взимку ласують її ягідками багато птахів.
Красиве і корисне це дерево.

Втомлюватись не можна

Я багато читаю різних книжок. Дивлюсь цікаві передачі по телевізору. Але втомлюватись не хочу. Тоді я йду на вулицю і гуляю на свіжому повітрі. Добре відпочину і повертаюся. Непогано і поспати. І апетит тоді кращий.
Особливо багато відпочиваю на канікулах. Але читати не забуваю.

Не бачив коня

Петрик прибіг збуджений додому зі школи і говорить до мами:
 - Мамо, наш вчитель ніколи не бачив коня!

• Як це ніколи не бачив?
•     Сьогодні в школі у нас було малювання. Я намалював коня, а вчитель підійшов і запитав: “Що це ти намалював?” – пояснив Петрик мамі.

                                                                    

Запаска

Я поспішаю до школи. По дорозі згадую, чи все поклав у ранець. А от мій товариш Андрій часто забуває ручку. Чим писати? Він повертається тоді на всі боки, просить ручку. Я дістаю запаску і простягаю йому. Запаска - це запасна річ, як у мого тата шини до автомобіля.

Живе срібло

Про конотопських рибалок знають в усіх кінцях України. Сюди по рибу приїжджають і з інших країн.
Велике водне плесо розкинулось за містом. Тут і вирощують рибалки коропів, товстолобиків і щук. За три роки маленький коропець стає кілограмовим красенем. Підстрибують коропи у кузові машини. Ворушиться живе срібло. Вісім місяців щодня ласують люди свіжою рибою. Смачного!

Не злякався

Пішли якось діти до лісу. Було так гарно! Світило сонечко, співали птахи. Назбирали вони грибів, нарвали ягід.
Аж ось над лісом з'явилася хмара. Засвітилась блискавка, розірвався грім. Страшно стало в лісі і темно. Зашумів дощ. Петрик і Тетянка злякалися і розплакались. А Олесь не розгубився. Став шукати стежку. І знайшов. Діти поховалися в хатині лісника.

Рушник

В Україні здавна вишивали рушники. Жодне свято не обходилось без них. Рушники на стінах, на образах, на паляниці хліба. Готуючись до заміжжя, вишивала свої рушники і наречена. У кожній місцевості свої кольори, свої орнаменти.
Рушник – це символ нашого народу, це оберіг роду. І найкращий той, що вишивала мама.

Барвінок

“Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив, а його не займає”. Так про барвінок кажуть люди. Ця рослина зеленіє влітку і взимку по всій Україні. Тому й називають Україну барвінковим краєм. Люблять українці цю рослину. Це наш народний символ. Про барвінок складено безліч пісень.

Хто навчив не лінуватись

Весняного дня бабуся повела Петрика до лісу. Хлопчик не захотів нести їжу. Він був ледаченьким. Тому ніс тільки пляшку з водою.
У лісі вони сіли відпочити. До куща часто прилітала маленька пташка. Кожного разу в дзьобику несла волосинку. Вона будує собі гніздечко. Це працьовита пташка. Петрик від подиву широко розкрив очі. А така маленька! Додому Петрик ніс бабусине пальто.

Шевченків букварик

Усі знають великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Він писав чудові вірші про Україну, гарно малював. А ще він написав для дітей букварика. У ньому є азбука, молитви, віршики, прислів'я. Тяжко жилося поету, але він піклувався про бідних дітей. Хотів, щоб вони вчилися грамоти.

Ялинка і горобина

У великому лісі росли поруч ялинка і горобина. Часто між собою вони перешіптувались. На ялинці росли великі, довгі шишки, а на горобині червоні пучки ягід.
Настала осінь. Почало жовтіти й опадати листя з дерев. Пожовкло воно і на горобині. Кожна ягідка зробилася ще червонішою. А ялинка зовсім не змінилася. Глянула вона на свою подругу і не впізнала її. Яка гарна!

Який місяць?

Ночі і ранки стають прохолодними. Люди поспішають викопати городину та посіяти озимину.
Сонечко вже не так гріє. Мандрує в синяві неба біле павутиння. Кличе воно за собою пташині зграї. Відлітає у вирій журавлиний ключ. М'яко стелиться по траві вранішній туман. А у лісі ще зеленіє і цвіте верес. Його ім'ям і названо цей місяць.

Шановні батьки!

Виховуйте у дітей навички безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми, дайте їм чіткі рекомендації, як діяти у тій чи іншій ситуації. 

Пам'ятайте, життя наших дітей залежить тільки від нас самих!

                     ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ДОРОГОЮ ДО ШКОЛИ:

Дорога до школи завжди є справжньою пригодою, але інколи вона може містити небезпеку, про яку ти маєш знати для того, щоб бути у безпеці.Такі прості речі, як правильний одяг та світловідбиваючий матеріал, можуть зробити твою дорогу до школи безпечнішою.Уяви свою дорогу до школи. Скільки дорожніх знаків ти бачиш? Скільки світлофорів ти проходиш? Скільки разів ти повинен перейти вулицю? При цьому не забувай звертати увагу також і на машини, що рухаються.

Будь завжди помітним!

Особливо це стосується холодних і темних осінніх і зимових місяців. Ми радимо тобі носити світлий одяг, щоб водії машин тебе краще бачили у темряві.

Щоб зробити себе ще більш помітним для водіїв, доцільно пришити до одягу світловідвідбиваючий матеріал, який може врятувати твоє життя. Ти можеш, наприклад, зробити аплікацію з такого матеріалу та нашити її на свій одяг або прикріпити до рюкзака чи портфеля.

При увімкненому ближньому світлі водій автомобіля може побачити пішохода, який носить світловідбиваючий матеріал, з відстані 150 метрів. Якщо ж на тобі немає такого матеріалу, то водій машини побачить тебе лише з 30-ти метрів. А це дуже мало для того, щоб вчасно зупинити автомобіль.

Презентація першокласників за силкою:
https://docs.google.com/presentation/d/1mDh9siJxtKvQoYhrAI92hjW2i-O5W2xCH13IHTNkbko/edit?usp=sharing

Наші екскурсії

ВІД ГРИ ДО НАВЧАННЯ, АБО КРИЗА 6-7 РОКІВ

Навчання без страху. Поради психолога першокласникам

Початок шкільного життя супроводжується для шестирічної дитини достатньо великою кількістю стресових явищ, що може приводити не лише до інтелектуально невмотивованого невстигання, а й до соматичних і психічних розладів здоров’я. Спостерігаючи за першокласниками, педагоги повинні пам’ятати, що навчання в школі вимагає мобілізації всіх інтелектуальних можливостей та фізичних ресурсів дитини. У перші дні навчання у школі майже у 75 % дітей знижується рівень працездатності, різко послаблюється їхня розумова активність. У такому стані навіть підготовлені діти можуть ставати некомунікабельними, сторонитися своїх однолітків, боятися вчителів, невпевнено почуватися біля дошки, неадекватно реагувати на зауваження дорослих, боятися стати неуспішними. Чим слабкіша (фізично чи ментально) дитина, тим глибшими психосоматичними порушеннями може супроводжуватись її шкільне життя. Досить часто шкільний психолог має справу зі специфічними реакціями і страхами, істериками чи простою слізливістю, які призводять до загальмованості дитини, нездатності ефективно засвоювати знання. Що ж таке страх? Страх – це емоційний стан, що виникає в ситуаціях дійсної чи уявної загрози життю й благополуччю людини. Загроза, що викликає страх, може бути як фізичною, так і психологічною. Страх ґрунтується на інстинкті самозбереження і з’являється під впливом процесів і подій, які становлять небезпеку для людини як біологічної істоти, а також – істоти соціальної (моральне покарання, осуд, ізоляція, глум, ураження почуття гідності, зниження власного статусу в колективі і т. ін.). Особливо сильно переживання страху впливає на дітей. Вони стають надто збудливими, демонстративно розкутими або, навпаки, пригніченими й замкненими. Емоція страху руйнує комунікативні зв’язки дітей з оточуючими, щодо яких у них виникають тривожні очікування, з’являється схильність до частих проявів негативізму й упертості. У багатьох культурах діти у своєму розвитку зазнають ряд схожих страхів: страх розлуки з матір’ю, страх тварин, темряви, різних звуків тощо. Серед страхів, які переживають діти різного віку, значне місце належить соціально опосередкованим страхам. Здебільшого вони – продукт особистого психотравмуючого досвіду зростаючої особистості (конфлікти, передусім у родині, переляк, біль втрати і т. ін.). Із вступом дитини до школи частими є випадки «шкільних страхів». Чого ж боїться учень? Відповідь на це запитання може дати кожен дорослий, коли пригадає своє дитинство. Перед дитиною з першого дня перебування у школі постають типові ситуації, що викликають страхи: напружене очікування початку уроку і його кінця, невизначеність свого стану, невідомі стосунки, нові рівні спілкування, постійне напруження вдома тощо. Під час уроку в учня з’являються нові страхи: страх задачі (як зіткнення з невідомим за відсутності навичок розв’язання), страх загрози (як неможливості змінити очікувану негативну ситуацію), страх наслідків дій, що можуть не збігтися з тим, чого очікує вчитель. За такої ситуації дитина може забути про свої минулі страхи. Але може статися так, що нові страхи нашаруються на вже існуючі, і тоді життя для дитини в перші дні навчання стане справжнім жахом. Як допомогти дитині позбутися цих страхів? §  По-перше, дати їй можливість зрозуміти природу свого страху. Навчити не соромитися своїх страхів, не заганяти їх усередину. §  По-друге, допомогти їй розібратися у причині страху, знайти шлях до подолання його. Дитина повинна вірити, що вона сама може перемогти страх, зможе активізувати себе для діяльності. §  По-третє, слід допомогти дитині в самопізнанні, виробленні впевненості у своїх силах. Цьому сприяють особисті комунікаційні стосунки школяра у класі, що дають йому змогу досягти гармонії в особистісному і соціальному плані. Учень у початковій школі має велике навантаження у навчанні: йому потрібно усвідомити навчальне завдання, знайти шляхи його вирішення, усвідомити результат навчальної дії. Якщо він не має можливості знімати напруження під час гри та праці, то це підсилює відчуття невпевненості, тривожності. Дослідження свідчать, що підвищення психічної тривожності учня іноді пов’язане з нерозумінням змісту навчального матеріалу. Навіть незрозуміле для учня слово стає «пусковим механізмом» формування дискомфортного стану. Але й занадто довгі речення, перенасичені змістом, викликають ту саму реакцію – вичерпують енергетичні можливості школяра (речення повинно мати до 7 слів). Наведені факти вказують на одну з причин утрати мотивації навчання. У дитини зникає бажання вчитися, бо як можна пізнавати, не розуміючи суті слів? Адже слова є інформаційними та енергетичними позначеннями навколишнього світу. А якщо дитина від початку навчання не зрозуміє їх змісту, то це приведе до неправильного вживання понять у подальшому житті. Учитель початкової школи повинен допомагати учневі на кожному уроці з’ясовувати значення і смисли слів, які зустрічаються у навчальному матеріалі, учити прийомів роботи зі словниковою та іншою довідковою літературою, привчати дітей до самостійної пошукової та дослідницької роботи. Молодшому школяреві, щоб зняти напруження, достатньо буде погратися, зайнятися посильною працею, змінити стиль спілкування. Страх викликає скутість, м’язове напруження. Найкраща можливість для розвитку психомоторних процесів – рух. Для цього вчителю доцільно організовувати та проводити ранкові зустрічі перед початком навчальних занять, а під час уроків – короткі руханки з позитивним емоційним змістом. Важливо також зупинитися на так званих складних ситуаціях, які виникають у дітей. Саме складні ситуації в їхньому житті досить часто можуть переростати у неподоланні бар’єри, які закріпляються відповідним страхом. Складна ситуація – явище індивідуальне, тому буває досить складно її виявити. Важливо довідатися про неї у самої дитини. Результати опитування дітей виявили, що складними ситуаціями найчастіше називалися ті, які безпосередньо були пов’язані зі школою, навчанням. Ось найбільш розповсюджені серед них: §  перевірка знань під час контрольних та інших письмових робіт; §  відповідь учня перед класом (у цій ситуації найважливішим є думка про нього вчителя та однокласників); §  отримання низького балу; §  невдоволення батьків успішністю дітей; §  конфлікти з однолітками (сварки, бійки, ізольованість у групі однолітків); §  конфлікти з дорослими (авторитарний стиль педагога, розбіжність між самооцінкою дитини та її реальними досягненнями, що їх оцінює вчитель тощо); §  ситуації публічного виступу; §  випадки невдач у будь-якій діяльності; §  ситуації фізичної травми або небезпеки її отримання (падіння, удари, переломи). Коло ситуацій, які діти вважають для себе важкими, досить широке. Важливо відзначити, що абсолютна їх більшість – ситуації не виняткові, а повсякденні, на які дорослі найчастіше просто не звертають своєї уваги. Натомість кожна з них може стати для дитини серйозною проблемою, про що оточуючі часом і не підозрюють. А ігнорування дитячої проблеми з боку дорослого може призвести до дитячого страху. З метою профілактики появи переживань страху в учнів учителю варто зробити об’єктом свого систематичного спостереження так зване відлуння страху: різкі зміни в поведінці дитини, її настрої, характері емоційних реакцій, експресії обличчя (вирази тривоги, напруження, недовіри, побоювання). Також дуже важливо вчити дітей умінню адекватно ставитися до неминучих труднощів, які повсякчас постають перед ними у шкільному житті, учитися конструктивно вирішувати ці ситуації. Мудра підтримка з боку дорослих тільки підсилить впевненість учнів у своїх силах, допоможе реалізувати творчі здібності. Суть підтримки може полягати в наступних кроках: Насамперед поспостерігайте за поведінкою дитини в різних складних ситуаціях і оцініть конструктивність її поведінки. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав’язливій формі) можливі варіанти подолання тих чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині. Це допоможе розширити когнітивні можливості та здібності дитини, розвинути у неї необхідні навички аналізу складних ситуацій, що є важливою умовою конструктивної поведінки (уміння керувати мисленням, почуттями та уявою як «інструментами» роботи для розв’язання складних задач). Зверніться до власного досвіду поведінки у складних ситуаціях (тобто згадайте, як працює ваше мислення, почуття та уява), відрефлексуйте свої способи подолання складностей, оцініть їх ефективність. Результатами такого аналізу можна поділитися з дитиною. Навчіть дитину елементарних технік аутогенного тренування. Оскільки страх супроводжується напруженням в організмі людини, то для боротьби з ним доцільно буде використати вправи на розслаблення. Це комплекс простих вправ для зняття м’язового напруження в різних ділянках тіла. Особливістю вправ є контрастне чергування сильного напруження з наступним повним розслабленням певної м’язевої групи. Вправи проводяться сидячи. Під час виконання вправ дихання має бути спокійним, або, якщо це зручно, вдих має відбуватися під час напруження, а видих – при розслабленні м’язів. Нижня частина ніг. Ступні ніг щільно стоять на підлозі. Спочатку, не відриваючи пальців, максимально підніми п’яти. Затримай їх у такому положенні й розслаб. Через 5-10 секунд повтори вправу. Після цього виконується вправа для протилежної групи м’язів. Для цього, не відриваючи п’ят від підлоги, високо підніми ноги. Якнайвище! І м’яко розслаб. Повтори те саме ще раз. Уважно прислухайся до виникнення і поширення відчуття тепла і ваги, що наповнюють ступні ніг і піднімаються вище, до колін. Стегна і живіт. Витягни ноги прямо перед собою, якомога пряміше, відтягаючи носки. Напруж їх, немовби намагаєшся дістати до протилежної стіни, а потім м’яко розслаб м’язи. Ноги м’яко опустяться на підлогу і разом із цим від колін угору до тулуба почне поширюватися хвиля тепла, приємної ваги. Подумки зупинися на цьому відчутті. Грудна клітка. Зроби глибокий вдих, ніби вдихаючи все повітря, що тебе оточує. Після невеликої затримки подиху видихни. Зверни увагу на різницю у відчуттях між періодами енергійного напруження на вдиху і розслаблення на видиху. Намагайся відчути тепло всередині тіла, у верхній частині живота, що з’являється одразу після повного видиху. Руки. Стисни щільно кисті в кулаки. Зроби це настільки сильно, наскільки це буде можливо. Після кількох секунд напруження розслаб їх. Для розслаблення протилежної групи м’язів максимально широко розчепір пальці, затримай їх у такому положенні, скинь напруження. Під час виконання вправ і в паузах між ними прислухайся до виникаючих відчуттів, зафіксуй момент потепління і виникнення приємної важкості в руках. Плечі і шия. Вправа полягає в знизуванні плечима у вертикальному напрямку. Подумки спробуй дістати до мочок вух кінчиками плечей. Після сильного напруження м’язів розслабся. Сконцентруй увагу на виникаючих відчуттях розм’якшеності, тепла. Обличчя. Спочатку широко усміхнися. Настільки широко, щоб вийшла «усмішка до вух». Скинувши напруження, після 5-10-секундної перерви стисни губи в суцільну трубочку. М’яко розслабивши м’язи, ти відчуєш, як у нижній частині обличчя по щоках і до вух поширюються легкі хвилі приємного потепління, зникають залишки напруження, нижня щелепа важчає, рот злегка відкривається. Замружся так міцно, начебто в очі потрапило мило. Розслабивши м’язи, ти відчуєш, як очні западини наповняються тягучим теплом, у якому тонуть неприємні відчуття. В цій вправі треба високо підняти брови при замружених очах, так високо, начебто ти чимось сильно здивований. Знявши напруження, зверни увагу на те, як чоло розгладжується, стає рівним і «чистим». Після невеликого тренування можна відчути прохолодний вітерець. Отже, долаючи страхи, дитина буде здатна розкрити свої потенційні можливості у мисленні, почуттях та уяві.