Як сказати “не можна”, щоб дитина вас почула

1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
   
   Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
   Якщо уникнути заборони не вдалося:
3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

Істерики. Способи запобігання

1. Намагаєтесь якомога рідше вживати слово «НІ». Говоріть тільки тоді, коли це дійсно необхідно (дитина схопила ніж, підійшла на прогулянці до відкритого каналізаційного люка), тобто коли це щось таке, що може зашкодити здоров’ю її або оточуючих її людей.
Коли Ви багато чого дозволяєте робити, дитина менше разів вступає в протест (адже пізнавати світ – це одна з її основних потреб), а отже і більшості істерик можна уникнути.  «Ні» повинно бути мало, але воно бути повинно!!! Потрібно завжди пам’ятати, що відмовляти дитині в чомусь – цілком нормально. Як і те, що дитина може обурюватися через це. Але якщо вже Ви дитину в чомусь обмежуєте і вона починає висловлювати яскравий протест, важливо не поступатися, оскільки така манера поведінки може закріпитися – як тільки дитина зрозуміє, що так вона зможе домагатися того, що хоче, це буде ведучий механізм взаємодії з вами, а надалі і з оточуючими в дорослому житті.
2. Якщо бачите що пахне «смаженим» – спробуйте підключити почуття гумору. І навіть простеньке смішне завдання може допомогти втомленому малюкові дійти до потрібного місця. Наприклад, стояти з висунутим язиком, поки червоний на світлофорі не зміниться зеленим. Чи позмагатися, хто придумає смішнішу пантоміму. Тут на скільки Вас занесе Ваша ж фантазія!
3. Якщо дитина втомилась від того, що довго чекає на щось (наприклад, обід) і ви відчуваєте, що поганий настрій “не за горами” – залучіть її до підготовки – нехай спробує їжу на сіль чи перемішає салат.
4. Ніколи не висміюйте, не принижуйте і не ображайте дитину. Якщо, вона вчинила який-небуть негарний, з Вашої точки зору, вчинок – обов’язково скажіть їй про це. Але не акцентуйте увагу на особистості, а говоріть саме про дії. Тобто не “ти поганий”, а “ти вчинив не правильно”.
5. Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.
6. Частою причиною істерик буває невизначеність. Особливо в кризові періоди дитина потребує стабільності як ніколи. І коли батьки намагаються надати їй безмежне право вибору, дитина може губитись. Тому постійні переговори з дитиною не бажані і скрізь треба знати міру. Якщо Ви бачите, що дитина «губиться» в різноманітних варіантах, не знає чого хоче, не може визначитись – зробіть вибір замість неї, навіть, якщо вона противиться, насправді вона цього потребує.
7. Для профілактики дитячих примх та істерик велике значення має єдина виховна позиція всіх членів сім’ї, які беруть участь у догляді за дитиною. Якщо, дорослі виховують по-різному, дитина вчиться маніпулювати і шляхом інтриг досягати свого.
8. Якщо яка-небудь неприпустима дія дитини була помічена вперше, то краще проігнорувати, ніж звернути увагу і тим самим підкріпити.
9. Якщо не хочете наразитися на істерику, ніколи різко не переривайте занять дитини, навіть, якщо вони здаються Вам безглуздими і неправильними. Для перемикання уваги малюка потрібний певний час.
10. Іноді роздратування у дітей накопичується, коли довго щось не виходить. Слідкуйте за тим, як дитина справляється з новим для себе завданням, адже на перших порах не завжди вона зможе зробити це самостійно (запустити нову машинку, піднятися сходами на гору, переступити через струмочок). У таких випадках потрібно зробити це разом з нею (ОБОВ’ЯЗКОВО спитавши чи треба їй допомога – це вже розуміють 1,5 річні діти), щоб вона перевірила свої сили і повірила в них.
11. Намагайтесь якомога менше порушувати режим дня (особливо в кризові періоди), оскільки нестабільність може запустити істерику!
12. Для дитини дуже важливо, щоб її почули. Часто звичайне проговорення батьками того, що хоче дитина (наприклад, “Я почула і зрозуміла, що ти хочеш на майданчик, але нам треба спочатку зайти в магазин, щоб купити…”) зводить нанівець внутрішнє напруження. Інколи малюкові просто хочеться знати, що його почули і зрозуміли.

Дитячі ігри

Що робити, коли ваш син полюбляє гратися у ляльки або хоче піти на уроки балету? Або коли дочка навпаки відмовляється грати у ляльки і любить одягатися у “хлопчачий” одяг?
Чи варто тривожитися за їхню сексуальну орієнтацію і коли починати це робити?
Чи означає це, що у дитини гомосексуальні схильності?
Чи можна “перевчити”…
І ще дуже багато запитань виникає часом у батьків з приводу статевих ролей та невластивих статі дитини ігор. Іноді це викликає тривогу про те, чи не є це ознакою гомосексуалізму у дитини.
Ці тривоги цілком зрозумілі, заплутатися у інформаційному потоці у наш час дуже легко. Приблизно 14% мам хлопчиків та 10% мам дівчат 4-5 років кажуть, що їхня дитина полюбляє одягатися, як малюк іншої статі. А 6% хлопчиків та 8% дівчат цього віку кажуть, що хотіли б належати до іншої статі. Як кажуть, зберігайте спокій, це належить до норми.
Але усе ж таки давайте розберемося.
Приблизно у три роки дитина починає говорити про себе “Я” (до цього найчастіше у третій особі). У цей час відбувається психічне народження особистості. Дитина починає відчувати і усвідомлювати себе відокремленим від інших, унікальним. Вона бачить, що має своє тіло, яке також відрізняється від інших. І починає розуміти, що є хлопчиком або дівчинкою. Тобто усвідомлювати свою стать, яка відрізняється від статі, наприклад, сестрички або братика. Це, звісно, відбувається не відразу і не в один момент, і триває період цього пізнання приблизно від 3 до 6 років. Це вік активного вивчення себе та інших. І саме у цьому віці дитина починає вивчати своє тіло, тіла оточуючих і ставити природні чисельні “незручні” запитання батькам.
Так відбувається статева ідентифікація. Статева ідентифікація – це те, ким людина себе усвідомлює, з якою статтю ототожнює. І це перший крок у подальшому виборі орієнтації.
А от орієнтація – це вже потяг (еротичний, романтичний, чуттєвий) до людини протилежної або своєї статі. Сексуальна орієнтація продовжує формуватися і у підлітковому віці. І тут приєднуються такі фактори, як цінності оточення, культурне середовище підлітка тощо.
На те, як формується статева ідентифікація (а потім і орієнтація), впливають різні фактори. Це генетика, гормональний фон, психологічні фактори, соціокультурні. І батькам, які занадто тривожаться про те, щоб їхня дитина не виросла гомосексуалістом, не варто забувати, що ми нічого не можемо зробити, щоб примусити дитину бути гомо чи гетеросексуалом. Насамперед, коли мова йде про генетику.
Але ми можемо допомогти дитині створити спрятливий психологічний фон для здорового формування її статевої ідентичності і щоб уникнути травматичного досвіду. І зробити це можна саме через ігри дитини. Це зовсім не означає, що хлопчикам треба забороняти грати у ляльки, а дівчатам – у машинки.
Гра з ляльками допомагає малюкам освоювати взаємовідносини. Навчитися комунікувати, розмовляти, домовлятися. Крім того – це хороша модель стосунків у сім’ї (зокрема, гра «дочки-матері» та подібні до неї). Через таку гру діти саме і знайомляться з різними соціальними ролями, професіями. Адже до певного віку діти взагалі пізнають світ, знайомляться з його правилами і навчаються тільки через гру. Тому гра у ляльки – це дитячий і найефективніший спосіб навчитися правилам дорослого світу.
Іграшка, зокрема лялька, може стати способом пережити емоцію або почуття, яке, можливо, з різних причин не є доступним у реальному житті. Наприклад, наділивши лялькового персонажа рисами Страшного Героя, дитина не тільки може відокремити цей страх від себе, а й побачити, що страх не такий вже й великий. Лише розміром з ляльку. Або спробувати з ним познайомитися, поговорити, домовитися. І не варто забувати про те, що коли ви спостерігаєте за грою хлопчика чи дівчинки з лялькою, ви можете побачити те, що дитина вам може не розповідати.
Спостерігайте за грою вашої дитини, і ви зможете побачити дуже багато саме з її гри у ляльки.
Дівчинка ж, яка віддає перевагу грі з машинками, також отримує корисні навички, наприклад, засвоює лідерські якості. Які, цілком ймовірно, знадобляться їй у подальшому дорослому житті.
Іноді не так важливо, ЧИМ грається ваша дитина, ніж те, ЯК вона це робить. Адже ті самі машинки можуть бути сім’єю, де є машинка-мама, машинка-тато і машинки-дітки.
Отже, у тому, що ваша дитина грає у іграшки, не призначені для її статі, від початку немає нічого страшного. Набагато важливіше тут, як ви реагуєте на ці ігри. Тому що якраз батьківська реакція стає позитивним або негативним підкріпленням, яке формує у розумінні та усвідомленні дитиною її подальше сприйняття та поведінку. Ваша тривога та хвилювання передається дитині дуже легко. Іншими словами, якщо дитині забороняти, сварити або якось по-іншому емоційно і з напругою реагувати на її дії, в її свідомості може закріпитися, що вона неправильна. Тому що робить не так, як від неї очікують. І такою її не будуть любити. А це вже прямий шлях до неприйняття себе, своєї ідентичності, у тому числі і статевої.
Однак, більше уваги все ж-таки варто приділити ситуаціям, коли дитина:

• наполегливо та неодноразово говорить, що не хоче бути хлопчиком/дівчинкою;
• хоче носити одяг тільки для дітей іншої статі;
• ніколи не хоче в іграх бути персонажем своєї статі.

Звичайно, це ще не привід бити на сполох, але придивитися уважніше до поведінки дитини в таких випадках є сенс. Зауважу, що мова йде про ситуації, коли це відбувається наполегливо та постійно. Можливо, якщо ваша тривога є надмірною, вам варто звернутися до психолога для наочної консультації.
Крім того, ви можете і самі підкорегувати статевий розвиток дитини у повсякденному спілкуванні з нею. А саме:

• створювати позитивний образ чоловіка/жінки, ненав’язливо підкреслюючи переваги чоловічих/жіночих якостей;
• допомагати дитині створювати позитивне ставлення до своєї статі (даючи посилання:«Добре, що ти хлопчик/дівчинка»);
• знайти у житті та забезпечити дитині якісне спілкування з авторитетним дорослим її статі (якщо у хлопчика немає можливості спілкуватися з батьком, це може бути тренер, т’ютор тощо);
• у сюжетно-рольових іграх міняйтеся з дитиною ролями, даючи можливість дитині побути не тільки у чоловічих та жіночих ролях, а й у дорослих і дитячих, різних професій. При цьому, наприклад, можна обговорювати, хто краще може з цією професією впоратись, чоловік чи жінка;
• у побуті та у життєвих ситуаціях варто давати можливість дитині відчути, що таке бути мужнім або жіночним, не обмежуючи при цьому можливості малюка;
• підбадьорюйте його, коли він демонструє успіхи у різних ролях;
• говоріть з дитиною про її майбутніх обранців, сворюючи їхній позитивний образ (наприклад «я впевнена/ий, що твій майбутній чоловік/дружина буде чудовим/ою»);
• потурбуйтеся про те, щоб у оточенні вашої дитини були діти різної статі.

Згідно з теорією Карла Густава Юнга у кожної особистості є і чоловіче, і жіноче начало. Вони «включаються» у нашій поведінці у різних життєвих ситуаціях. І вміння ними оперувати – життєво необхідні навички.
Однією з ігор, які дають можливість дитині відчути себе у чоловічій/жіночій ролях, є гра «Скульптор та Глина». 
Нехай ваше спілкування з дитиною буде цікавим та корисним, наповненим любов’ю та прийняттям! Адже саме це допомагає дітям у майбутньому досягати успіху, будувати стосунки і жити у гармонії з собою та оточенням, незалежно від статі та орієнтації.

Складові таблиці!

Складові таблиці!!!

	А	О	У	І	Е	И
МН	мна	мно	мну	мні	мне	мни
ВД	вда	вдо	вду	вді	вде	вди
ПР	пра	про	пру	прі	пре	при
СТ	ста	сто	сту	сті	сте	сти
ЗВ	зва	зво	зву	зві	зве	зви
ЛК	лка	лко	лку	лкі	лке	лки
ЧН	чна	чно	чнк	чні	чне	чни

	А	О	У	И	І	Е
ВБР	вбра	вбро	вбру	вбри	вбрі	вбре
ВЗД	взда	вздо	взду	взди	взді	взде
ВКЛ	вкла	вкло	вклу	вкли	вклі	вкле
ВПР	впра	впро	впру	впри	впрі	впре
ВСМ	всма	всмо	всму	всми	всмі	всме
ВСТ	вста	всто	всту	всти	всті	всте
ВТР	втра	втро	втру	втри	втрі	втре
ЗБР	збра	збро	збру	збри	збрі	збре
ЗДР	здра	здро	здру	здри	здрі	здре
СКЛ	скла	скло	склу	скли	склі	скле
СКР	скра	скро	скру	скри	скрі	скре
СПР	спра	спро	спру	спри	спрі	спре
СТР	стра	стро	стру	стри	стрі	стре
ШКР	шкра	шкро	шкру	шкри	шкрі	шкре
НТР	нтра	нтро	нтру	нтри	нтрі	нтре

бла	бло	бли	бло	бра	бре	бро	бру	брю	бря	бри
вре	вдо	вду	вда	вди	вдо	взи	вно	вку	вли	вли
вле	вли	вли	вди	вни	вне	вни	вно	вну	вра	все
вру	все	все	всю	вся	вта	всте	вти	вто	вхло	вде
вши	вше	гло	глу	гля	гна	вне	гну	гра	гри	вгу
гри	гро	гру	гри	гря	два	дву	дря	зде	дли	дна
дни	дне	дра	дро	дру	дря	здо	зло	зле	зле	зре
кво	кве	кви	кла	кде	кло	лгу	клю	кля	кно	кни
кра	пла	але	пли	пло	пру	пли	плю	мне	мни	мно
пру	пли	пне	при	про	при	пря	пла	псе	пси	пти
пше	рва	рде	ргла	сбе	сби	свя	вся	сво	вси	сви
сти	сда	сде	сде	сдо	сду	спча	спсе	спсо	сти	сна
смо	сми	сму	сля	еля	сни	сте	сно	сно	сно	сна
еро	сре	сро	сто	сте	сти	сто	сту	сно	схо	сце
сши	сш	сче	тре	тхе	тле	тро	тре	фля	фра	фри
фро	хва	хво	хме	хле	хле	хло	три	тро	тре	тру
трю	тра	тща	тще	фне	фли	шве	шво	шка	флю	шни
шло	шле	шли	шлю	шни	шга	хро	хря	хво	гре	гни
что	шви	шти	шра	ште	шта	што	шту	шди	шли	шси
стри	стро	стро	вдре	вдру	вдри	вдба	вдби	вдбу	вдве	вдбе
взде	вздо	взду	взле	взло	взлю	вдну	взри	вхлю	вхра	взну
вкри	вкру	впря	вклю	впру	впри	впри	впро	втри	впри	впря
вено	всту	всхо	встри	ство	встли	взле	вргу	всло	всла	всню
всти	спра	вста	встве	здра	мню	спра	сбри	сбро	стру	спла
сгри	скло	скло	скве	спре	спру	спле	спра	спри	стро

	А	О	У	И	І	Е	Я	Ю	Є
КВ	ква	кво	кву	кви	кві	кве	квя	квю
КЛ	кла	кло	клу	кли	клі	кле	кля	клю
КМ	кма	кмо	кму	кми	кмі	кме
КН	кна	кно	кну	кни	кні	кне	кня	кню	кнє
КР	кра	кро	кру	кри	крі	кре	кря
РВ	рва	рво	рву	рви	рві	рве	рвя
ТВ	тва	тво	тву	тви	тві	тве
ТК	тка	тко	тку	тки	ткі	тке	ткя	ткю
ТЛ	тла	тло	тлу	тли	тлі	тле	тля	тлю
ТН	тна	тно	тну	тни	тні	тне	тня	тню
ТР	тра	тро	тру	три	трі	тре	тря	трю
ПЛ	пла	пло	плу	пли	плі	пле	пля	плю
ПР	пра	про	пру	при	прі	пре	пря	прю
ПТ	пта	пто	пту	пти	пті	пте	птя	птю
ПШ	пша	пшо	пшу	пши	пші	пше
ВГ	вга	вго	вгу	вги	вгі	вге	вгя
ВД	вда	вдо	вду	вди	вді	вде	вдя	вдю
ВЖ	вжа	вжо	вжу	вжи	вжі	вже	вжя
ВЛ	вла	вло	влу	вли	влі	вле	вля	влю
ВМ	вма	вмо	вму	вми	вмі	вме	вмя
ВН	вна	вно	вну	вни	вні	вне	вня	вню	внє
ВР	вра	вро	вру	ври	врі	вре	вря	врю
ВХ	вха	вхо	вху	вхи	вхі	вхе
ВЧ	вча	вчо	вчу	вчи	вчі	вче
ВШ	вша	вшо	вшу	вши	вші	вше